mmaryniak | Великий Каньйон: Початок, про дороги і пейзажі

Великий Каньйон був в планах, як не як одне з семи природніх чудес світу. І от я на вихідних туди вибрався.

Побачив Каньйон з 8 точок на 40-мильній південній стороні, черговий індіанський музей, розвалини індіанського села, місцеву архітектуру і трохи місцевої флори.

Доїхати можна як 89-ою дорогою (я нею їхав до Каньйону зі східного боку), повертаючи на 64-ту біля великого знаку поблизу містечка Камерон, так і повертаючи на 64-ту з 40 автостради біля міста Вільямс (я так вертався назад). От і 64-та веде аж до Каньйону, і власне вона і проходить по території десь більше 40 миль. Експериментував з круїзконтролем, але не сподобалось - ледве віджив від стресу за кермом, що ліва нога бездіяльна, а тут ще і правій нема що робити.

З східного боку пейзаж марсіанський трохи (до Каньйону ще 20 миль).

Дорога добра, правда вузька - по одній смузі в обидва боки. Їдучі по ній, нарешті потрібно було використовувати перемикання режиму їзди на автоматі для обгонів під гору.

На території асфальтні дороги зроблені з забетонованими краями.

На Каньйон можна дивитись з облаштованих пунктів з місцями для паркування автомобіля. Так як дорога 64 тягнеться більше 40 миль по південному краю Каньйону, то пішки від пункту до пункту не ходять. Зрешту, дивитись можна і через шкло.