![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Перша подорож в США
Sep. 21st, 2008 05:23 pmДілові інтереси потягли мене на Арізонщину. Так як буду я там більше місяця, то результати огляду столиці штату, Фінікса, і визначних місць в околиці, буду описувати детально.
Летів транзитом через Нью-Йорк, і весь політ проспав. Стоячи в черзі до паспортного контролю в аеропорті JFK, помітив не з першого разу поряд Руслану, так як вона була без гриму і я доволі неуважно дивився на сусідів по черзі. Процедура контролю була необтяжлива, я заповнив два папірці і пішов забирати багаж для митного обгляду. Митний огляд був формально-поблажливим, а от далі до мене підійшов діяч в формі і почав добре поставленим командирським голосом випитуватись де, чого і куди. Я ніби задовільнив іміграційні вимоги і, здавши багаж на наступний рейс, пішов погуляти на годину за межі аеропорта JFK. Курити на території терміналу Дельти заборонено, тому всі курці стоять біля входу ззовні. Крім доволі агресивного стилю водіння автомобілів, не помітив нічого цікавого.
До Фініксу впродовж польоту я також спав, бо то була глибока ніч за українським часом. Фінікс мене здивував потужним кондиціонуванням будь-яких приміщень. Наприклад, я доволі комфортно почував себе в светрі і куртці в приміщенні аеропорту. На Арізонщині температура 35-40 градусів майже цілодобово, тому на відкритому повітрі наразі довго перебувати ще не звик.
В ресторані люб'язно поцікавились звідки такий акцент в моїй англійській. Я відповів, що я з України, чим викликав кількасекундну паузу і стандартну широку посмішку.
В найближчих неробочих планах відвідати музей індіанців і вияснити ситуацію з українською громадою в околиці.
Летів транзитом через Нью-Йорк, і весь політ проспав. Стоячи в черзі до паспортного контролю в аеропорті JFK, помітив не з першого разу поряд Руслану, так як вона була без гриму і я доволі неуважно дивився на сусідів по черзі. Процедура контролю була необтяжлива, я заповнив два папірці і пішов забирати багаж для митного обгляду. Митний огляд був формально-поблажливим, а от далі до мене підійшов діяч в формі і почав добре поставленим командирським голосом випитуватись де, чого і куди. Я ніби задовільнив іміграційні вимоги і, здавши багаж на наступний рейс, пішов погуляти на годину за межі аеропорта JFK. Курити на території терміналу Дельти заборонено, тому всі курці стоять біля входу ззовні. Крім доволі агресивного стилю водіння автомобілів, не помітив нічого цікавого.
До Фініксу впродовж польоту я також спав, бо то була глибока ніч за українським часом. Фінікс мене здивував потужним кондиціонуванням будь-яких приміщень. Наприклад, я доволі комфортно почував себе в светрі і куртці в приміщенні аеропорту. На Арізонщині температура 35-40 градусів майже цілодобово, тому на відкритому повітрі наразі довго перебувати ще не звик.
В ресторані люб'язно поцікавились звідки такий акцент в моїй англійській. Я відповів, що я з України, чим викликав кількасекундну паузу і стандартну широку посмішку.
В найближчих неробочих планах відвідати музей індіанців і вияснити ситуацію з українською громадою в околиці.
Штатівська віза
Aug. 12th, 2008 02:28 pmМав сьогодні досвід відвідання закладу для отримання віз до США.
Запис, той що роблять в колцентрі, наприклад на 9-00 - то фігня. Прийшов до загальної черги і добрався до співбесіди ближче до 12-00.
Кидалово з торбами. Вхід з торбами заборонений, щоб не пронесли вибухівку певно. Здати торбу можна за 15 гривень на відповідальне зберігання.
За чергою пильнує колоритний чувачок з окулярами-авіаторами, такий трохи під американця косить.
Попереднього разу був в тому закладі в 2000 році. В силу певних обставин мені тоді вписали заборону до США на 5 років. З того часу змінилось - є додатковий павільйон для очікування, з вікна адміністративного будинку виглядає чувак і кричить - "ще 10 людей запускай!". І люди з павільйону йдуть всередину до зали очікування. В залі відверто нудно. На телевізорі показують агітаційний фільм, де американці з різними кольорами пачки тішуться з того, що вони в Америці. За кілька годин чекання я вже їх почав впізнавати - хто після кого буде тішитись. На поличках є агітаційна література. Почитав ацкмй креатив по історії і географії штатів. Переповідати можна довго, наприклад епізод з індіанцями. Звучить так. "Жили собі індіанці в резервації. Уряд про них турбується і займається економічним розвитком резервації. Знайшов вугілля і зробив їм там теплові електростанції."
В залі очікування постійно чути уривки розмов тих, хто подає візу, з працівниками. Один чувак хвилин 20 пояснював, що він льочик і йому треба навчитись літати на літаку в Штатах. Коли чувак розказав, що працював в Ірані по контракту від української авіакомпанії, то я зрозумів, що питати ще будуть довго. Так і вийшло.
Мої особливості з візою розглядав якись доволі спокійний працівник. Запитався, чого я їду, і де я працюю. Після того, побачивши, що в мене була заборона на в'їзд, запитався "як то, курва, сталось (с)". Я пояснив, що таке сталось, тому що Володимир Мельник (той що по був по SIFE в 2000 році) - підарас. Він засумнівався і перепитав мене про явки і паролі. Я висловився від душі, і працівник посольства заспокоївся.
На тому я подякував і вийшов.
Запис, той що роблять в колцентрі, наприклад на 9-00 - то фігня. Прийшов до загальної черги і добрався до співбесіди ближче до 12-00.
Кидалово з торбами. Вхід з торбами заборонений, щоб не пронесли вибухівку певно. Здати торбу можна за 15 гривень на відповідальне зберігання.
За чергою пильнує колоритний чувачок з окулярами-авіаторами, такий трохи під американця косить.
Попереднього разу був в тому закладі в 2000 році. В силу певних обставин мені тоді вписали заборону до США на 5 років. З того часу змінилось - є додатковий павільйон для очікування, з вікна адміністративного будинку виглядає чувак і кричить - "ще 10 людей запускай!". І люди з павільйону йдуть всередину до зали очікування. В залі відверто нудно. На телевізорі показують агітаційний фільм, де американці з різними кольорами пачки тішуться з того, що вони в Америці. За кілька годин чекання я вже їх почав впізнавати - хто після кого буде тішитись. На поличках є агітаційна література. Почитав ацкмй креатив по історії і географії штатів. Переповідати можна довго, наприклад епізод з індіанцями. Звучить так. "Жили собі індіанці в резервації. Уряд про них турбується і займається економічним розвитком резервації. Знайшов вугілля і зробив їм там теплові електростанції."
В залі очікування постійно чути уривки розмов тих, хто подає візу, з працівниками. Один чувак хвилин 20 пояснював, що він льочик і йому треба навчитись літати на літаку в Штатах. Коли чувак розказав, що працював в Ірані по контракту від української авіакомпанії, то я зрозумів, що питати ще будуть довго. Так і вийшло.
Мої особливості з візою розглядав якись доволі спокійний працівник. Запитався, чого я їду, і де я працюю. Після того, побачивши, що в мене була заборона на в'їзд, запитався "як то, курва, сталось (с)". Я пояснив, що таке сталось, тому що Володимир Мельник (той що по був по SIFE в 2000 році) - підарас. Він засумнівався і перепитав мене про явки і паролі. Я висловився від душі, і працівник посольства заспокоївся.
На тому я подякував і вийшов.
