Перша серйозна розмова з поліцією

[mmaryniak]

На суботу були великі плани на Арізонщину - хотів подивитись на метеоритний кратер, шосе 66, відому обсерваторію, парк закам'янілих дерев. Плани вдалось таки зреалізувати, правда з пригодами. Мав обмеження в часу, тому акуратно розписав погодинний план поїздки. Приблизно так і вийшло, але швидкість пересування між пунктами інтересу треба було тримати трохи вище за ту, що дозволена правилами.

І от, в парку на дорозі, де дозволено їхати 25 чи 35 миль на годину, я тиснув 70, бо відставав від графіку і вже темніло. Я робив це свідомо і спокійно, на горизонті машин не було, на відглуженнях дороги підозрілі машини не ховались.



Виїзджаючи з чергової точки огляду в парку, я помітив ззаду якусь сіру машину, що могла би бути поліцейською. На кілька хвилин я їхав чемно, і дочекався, поки та машина повернула. Тут я собі і розігнався, незважаючи на білий SUV позаду. Тільки я здивувався, що чувак не і збирається відставати, як помітив, що в нього такі собі синьо-червоно-білі лампочки мигають. Тут я згадав про розповіді таксиста про поліцію і ролики на youtube, і піднапружився. Зразу ж зупинився, відкрив вікно, кинув документи на коліна , поклав руки на кермо і зобразив на обличчі "я жду трамвая". Чувак в формі підійшов і в нас почався діалог. Діалог відтворюю українською, але зміст переданий без прикрас.

- Сер, я Вас зупинив, бо ви тут дуже ганяєте.
- Так, сер, ганяю.
- (посміхаючись) Маєте на то причини?
- У вас тут тааак гааааарно, а в мене обмаль часу, і я не встигааю (з інтонаціями Картмана з Сауспарку)
- Покажіть Ваші документи.
- (дуже повільно витягую свої пошарпане посвідчення водія 2001 року випуску) Ось, прошу
- (після кількасекундного перевертання документа) Це не подібне на посвідчення водія, маєте ще якись документ?
- (я зрозумів, шо треба переконувати) Я маю паспорт, який перевірили працівники посольства і документ про прокат машини. Машину мені ж би без посвідчення не дали
- Дякую. Зараз повернуся (поліцейський пішов до машини)

Я морально приготувався заплатити штраф і спостерігав за синьо-червоним блиманням

- (поліцейський повернувся) Якщо я б Вам виписав штраф, то Ви трохи повільніше будете їхати?
- Так, сер, так точно (кажу я, здивувавшись таким умовним способом висловлювання)
- А якщо я Вам скажу їхати повільніше?
- Ну, думаю, так (я сказав чогось саме так, не довіряючи удачі)
- (сміх) Ви так справді думаєте?
- Так, я буду їхати повільніше (я вже посміхнувся, і зрозумів, що штрафу не буде)
- Ось Ваші документи (передав документи). Ви щось алкогольне пили сьогодні?
- Ні, ніякого алкоголю сьогодні (я так подумав, що чувак хоче поговорити, бо йому тут, напевно, скучно)
- Вийдіть з машини і відійдіть на кілька метрів.
- (я вийшов і відійшов, і подумав, що треба сфотографуватися на фоні такої блимаючої машини, бо іншої такої нагоди не буде) А можна сфотографуватись на фоні машини? (сказав я, і подумав, що давно таких дурниць не питав)
- Хіба після того, як я обшукаю машину, каміння з парку немає всередині? (в парку не можна брати камінці з закам'янілих дерев)
- Ні, немає (сказав я впевнено, бо я не мультиклептопетрофіл)
- Тоді я обшукаю машину, так?
- Так, звичайно.

Чувак оглядав машину не так старанно, як польські митники, під капот і запаску не дивився. За кілька хвилин огляд закінчився і мені запропонували повитягувати з кишень все, що там було. Потім поліцейський сказав, що гарного фото на фоні блимаючої машини і так не вийде, і ми роз'їхались.

Залишок дороги по парку їхав, уважно видивляючись білі SUV. Болівар двох білих SUV не витримав би.